Величезна кількість слів «не можна» – шкідлива для повноцінного розвитку дитини.

 

Чи часто ви помічали, що дитина не слухалась і все робила навпаки? Певно, що так. Слово «ні» для дитини може бути стимулом зробити певний вчинок, що забороняють дорослі. І для того, аби таких ситуацій не траплялось й дитина змогла чути та прислухатись до дорослих,психологи висвітлили правила як сказати «не можна», щоб дитина почула.

Забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції.
Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа – як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким доцільнішим способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом тощо.

Уникайте_заборон. 
Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», то ці слова швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька – просто відволікайте її від забороненої діяльності, поки це зробити дуже легко. Натомість покажіть щось цікаве, запропонуйте улюблену діяльність. Намагайтеся запобігти ситуацій, у яких вам доведеться говорити дитині «ні» та створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште відчиненими дверцята тумбочки, в яку можна залізти, заховайте неробочий пульт від телевізора або телефон, але так, щоб дитина могла легко знайти це все. Залишайте у полі зору дитини тільки те, що можна.

У РАЗІ ЯКЩО УНИКНУТИ ЗАБОРОНИ НЕ ВДАЛОСЯ:

Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами.
Досить відомий факт, що частка «не» у мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб дитина чула ваше «ні» – вживайте його якомога рідше.

Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях».

Пояснюйте_причину.
Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу й не залишаємо їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після пояснень вона зробить правильне рішення. Але стежте за тим, щоб пояснення було зрозумілим дитині – говоріть просто, його мовою.

Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною.
Якщо дорослий проявить емоції, то дитина сприйме їх у свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйматиме їх дитина.

Пропонуйте_альтернативу.
На кожне «не можна», після пояснення причин, має бути своє «можна». Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна або на мольберті також можна; не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна. Заборона обмежує свободу, і відповідно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий, але якщо відразу після заборони піде альтернатива, то дитина це сприймає як можливість вибору.

Будьте_послідовні.
Якщо вже сказали «ні», значить ні. І інші члени родини теж повинні знати про це «ні». Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того, породжує тривогу і дискомфорт, у той час для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним.

Але, якщо дитина вступила у діалог і їй вдалося переконати, не бійтеся дозволити, адже у такий спосіб дорослі показують, що довіряють дитині, а також, що будь-які перешкоди можна подолати й розв’язати спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати у дискусії. Проте варто бути уважними: дозволяйте тільки у тому разі, якщо дитина самостійно змогла домовитися, а не продавила рюмсанням або ще чимось.

Дуже важливою є система батьківських табу.
Табу – це і є заборона, але його ніколи й ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «не можна бити маму» або «не можна відкривати вікно». У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній сім’ї може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте: таких табу повинно бути 2-3 і не більше. Якщо буде понад три, то їх значущість зійде нанівець