Select Your Style

Choose your layout

Color scheme

А ваша дитина готова до школи?

Психологічна готовність до школи — це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Психологи виділяють декілька основних ліній, за якими необхідно здійснювати підготовку дітей до школи.

По-перше, це загальний психічний розвиток. На той час, коли дитина стане школярем, її загальний психічний розвиток повинен досягти певного рівня. Йдеться, в першу чергу, про розвиток пам’яті, уваги та — особливо -інтелекту. Мається на увазі як запас знань і уявлень, що існує, так і вміння виконувати деякі дії про себе, тобто аналізувати, порівнювати, виділяти головні ознаки, робити елементарні логічні висновки. Отже, батькам і педагогам, у першу чергу, необхідно прагнути розвивати розумові здібності дітей, а не формувати навички читання та письма. Необхідно не просто накопичувати розрізнені знання, уявлення про предмети та їхні властивості, а розвивати вміння бачити зв’язки та закономірності, формувати бажання зрозуміти що до чого: допомагати дітям розвивати спостережливість, виробляти вміння описувати й порівнювати різні предмети тощо.


По-друге, це виховання вміння довільно володіти собою. У дитини дошкільного віку яскравими є сприйняття та увага, що легко переводиться з одного на інше, і непогана пам’ять, але довільно володіти ними вона ще як слід не вміє. Вона може надовго та в деталях запам’ятати якусь подію або розмову дорослих (яка, можливо, не призначалася для її вух), якщо вони чимось привернули її увагу, але зосередитися більш-менш тривалий час на тому, що не викликає в неї безпосереднього інтересу, дитині складно. А тим часом це вміння необхідно виробити до моменту вступу до школи. Так само як і вміння ширшого плану — робити не тільки те, що хочеться, але й те, що необхідно. Уміння керувати своєю поведінкою забезпечить дитині можливість витримувати шкільний режим, організовуватися на уроці.


По-третє, це формування навичок спілкування з дорослими й однолітками. Навчальна діяльність за своєю сутністю — діяльність колективна. Діти повинні вчитися ділового й неформального спілкування одне з одним. Для маленького учня усе це є складним — починаючи від простого вміння слухати відповідь однокласника й закінчуючи оцінюванням результатів його діяльності. Таке спілкування не може виникнути без певної бази: дітей необхідно вчити слухати не перебиваючи, уміти вибачатися та вибачати самим, співчувати, домовлятися, зважати на думку іншого, а також сприймати позицію вчителя, його професійну роль. У цьому разі дорослий стає незаперечним авторитетом, зразком для наслідування: його вимоги виконують, на його зауваження не ображаються, навпаки, намагаються виправити помилки. Діти, які готові в цьому плані до шкільного навчання, розуміють умовність навчального спілкування.


По-четверте, готовність до школи передбачає також певне ставлення до себе. Продуктивна навчальна діяльність припускає адекватне, об’єктивне ставлення дитини до своїх здібностей, результатів роботи, поведінки.


І по-п’яте, за умови психологічної готовності до школи домінує пізнавальний інтерес, у дитини сформоване правильне уявлення про школу, позитивне ставлення до шкільних занять, правил поведінки в групі дітей і з дорослими.

 

Рекомендації батькам щодо розвитку пізнавальної сфери майбутнього першокласника

Увага

  • Використовуйте дидактичні ігри з чіткими правилами.
  • Долучайте дитину до виконання завдань за попередньо розробленим планом дій: створення будинків із конструктора, малюнки, орнаменти, аплікації, вироби, форми яких ви окреслюєте словесно або за допомогою схеми.
  • Вчіть дитину переказувати розповіді, казки за схематичним планом, складеним вами.
  • Пропонуйте дитині повторювати слова, цифри, речення, сказані вами; незавершені фрази, які потрібно завершити; запитання, на які необхідно відповісти.
  • Вчіть дитину порівнювати, аналізувати зразок і результат своєї роботи або роботи інших, знаходити і виправляти помилки.
  • Частіше пропонуйте дитині вправи, особливо з низьким показником розвитку уваги : у газеті, старій книзі на одній зі сторінок закреслювати усі літери «а», намагаючись не пропускати їх. Завдання поступово можна ускладнити, попросивши дитину закреслити всі літери «а», обвести у кружечок усі літери «к», підкреслити всі літери «о».

Пам’ять

  • Поєднуйте словесне пояснення під час ознайомлення дитини з новим матеріалом і повторення вивченого з наочністю або із зображенням тих предметів чи явищ, про які йдеться, використовуйте малюнки, таблиці, схеми.
  • Розвивайте у дитини — для поліпшення процесу запам’ятовування — уміння аналізувати, виділяти у предметах зв’язки, ознаки, порівнювати предмети та явища між собою, знаходити в них спільне й відмінне; здійснювати узагальнення, поєднувати різні предмети за якимись загальними ознаками; класифікувати предмети та явища на основі узагальнення.

Мислення

  • Розширюйте кругозір дитини, її основні уявлення про природні, соціальні явища, спонукайте дитину набувати нові знання і враження, обговорюючи з нею прочитані книжки, аналізуючи поведінку людей.
  • Просіть дитину після читання їй уголос казок, розповідей переказати їх, відповісти на запитання, поставити свої.
  • Розвивайте у дитини вміння будувати розповідь за картинкою, планом, темою; допомагайте формулювати висновки, міркування, робити умовиводи.
  • Додавайте вправи з копіювання зразка і відпрацювання окремих графічних навичок у заняття з малювання, ліплення, виготовлення різних виробів. Це дасть можливість розвивати вміння планомірно досліджувати предмети, фантазувати, уявляти.
  • Включайте в заняття завдання на порівняння кількох предметів або явищ, класифікацію, узагальнення різних предметів за загальними ознаками,
  • знаходження «зайвого слова» або зображення, не пов’язаного загальною ознакою з іншими, складання цілого з частин.

Рекомендації для виконання розвивальних завдань

  1. Заохочувати творчу ініціативу дитини: не сварити за помилки і не насміхатися з безглуздих спроб виконати завдання. Адже варто лише один раз насварити дитину за неправильні дії, і вона може більше не захотіти виконувати завдання. Особливо, якщо її дії невдалі, обов’язково потрібно знайти щось таке, за що можна було б її похвалити: сміливість, винахідливість, старанність, акуратність тощо.
  2. Чималу роль для дитини відіграє форма в якій відбувається оцінка результатів її діяльності. В основі будь-якої оцінки має бути загальне позитивне ставлення до дитини. Навіть коли дитина зробила помилку у завданні, бажаною формою оцінки має бути така: «Ти діяв дуже добре, але поки що тобі не все вдалося зробити правильно. Та наступного разу ти можеш виконати завдання ще краще, ніж тепер.» Далі важливо вказати дитині на її помилки та на способи виправлення недоліків.
  3. Необхідно детально аналізувати разом з дитиною всі допущені нею помилки. Бажано, щоб правильну відповідь дитина знаходила хоч і за допомогою дорослого, але самостійно. Не варто поспішати підказувати: спершу потрібно перевірити, чи зрозуміла дитина, що від неї вимагається та хід розв’язання завдання. І якщо, незважаючи на всі спроби, виконати не вдається, можна натякнути, в якому напрямку потрібно рухатись. Правильну відповідь варто говорити, коли всі можливості дитини вичерпано. У повідомленні дитина повинна зрозуміти, чому саме ця, а не інша відповідь, є правильною.
  4. Більшість дітей не завжди можуть пояснити знайдене ними рішення через невпевненість у собі. Тому варто спокійно запитати: «Чому ти так вважаєш?» замість «Неправильно, краще думай!»
  5. Якщо дошкільник почав усе частіше відволікатись, більше помилятись — це означає, що він втомився. Краще переключити увагу на інший цікавий для нього вид діяльності.
  6. Намагайтесь уникати примусу: «Сідай, будемо займатися, ледащо!» або «Але ж ти й неуважний!» і т. д. Такі виховні впливи сприяють лише формуванню в дитини з раннього віку невпевненості в собі та своїх силах. А це призводить лише до нових і нових невдач. Виникає замкнене коло, вийти з якого самостійно дитина вже не зможе.
  7. Не забувайте говорити дитині, що вона розумна та здібна!

Пам’ятка для батьків щодо формування у старших дошкільників позитивного ставлення до школи

  • Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності.
  • Мова гри найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п’ять назв квітів, посуду, меблів…» тощо).
  • Дотримуйтеся систематичності занять: 10-15 хвилин щодня можуть дати ліпший результат, аніж година-дві на вихідних.
  • Оцінюйте успіхи дітей, а в разі невдач — підбадьорюйте («Давай спробуємо разом, я впевнена, все вийде», «Ліпше буде зробити так» (показ, пояснення)).
  • Стежте за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру або ви погано почуваєтеся, ліпше відкладіть заняття. З поганим настроєм або над силу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для них, і для вас.
  • Відвідайте із дітьми школу, де вони навчатимуться, покажіть їм, де роздягальня їдальня, туалет.
  • Розповідайте дітям про розпорядок дня у школі, про те, що роблять під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У цьому також може допомогти гра «в школу», завдяки якій діти створюють певний образ як школи, так і поведінки в ній.
  • Поділіться власним досвідом шкільного життя, звісно, якщо він позитивний («Коли я уперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім учитель нам показав, розповів..,») розкажіть про смішний випадок на уроці тощо.
  • Читайте дітям твори про школу, школярів, учителів.
  • Формуйте в дітей об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але й не залякуючи майбутніх школярів, адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає.

 

No Comments

Enroll Your Words

To Top
Перейти к верхней панели