Select Your Style

Choose your layout

Color scheme

Шляхи полегшення адаптації у дітей

Дитина приходить у ДНЗ, адаптація його до умов дитячого садку протікає часом дуже болісно. Відбувається серйозна перебудова всіх його систем  і відносин з оточуючими людьми, перебудова звичних форм життя. Ця різка зміна умов може супроводжуватися важкими переживаннями, зниженням мовної  та  ігрової активності й нерідко позначається на здоров’я дитини.

Найчастіше, проблеми адаптації, пов’язані з невідповідністю особливостей нових вимог  характеристикам дітей групи за різними показниками, наприклад по випередженню рівня  розвитку пізнавальної сфери й відставанню в сформованості необхідних культурно-гігієнічних навичок і навпаки.

Мають місце ситуації тривалої адаптації дітей до дитячого садку в силу невідповідності харчування в ДНЗ особливостям домашньої кухні родини малюка. Проблема адаптації до ДНЗ в старшому дошкільному віці — це одиничні випадки, тому більшою мірою психолог концентрує свою діяльність на оптимізації процесу адаптації дітей переддошкільного віку.

Як  забезпечити емоційний комфорт під час перших днів відвідування ДНЗ?

Щоб полегшити адаптацію малюка з   перших  днів відвідування  дитини, вихователь актив­но співпрацює з сім’єю. Працю­вати буде набагато легше, якщо педагог дізнається від батьків, про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб мама відчула: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить серед них її конкретну дитину й готовий брати до уваги всі її особисті відмінності.
Було б дуже добре, якби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, й мовою, й жестами виявляв своє тепле ставлення до нього. Розташу­ватися треба так, щоб очі дорослого були на рівні очей дитини. Якщо вона охоче йде на контакт, варто взяти її за руку. Якщо ж малюк при­туляється до мами — не наполягайте. Нехай мама тримає його за ру­ку стільки, скільки він захоче. Зазначимо, що теплий, доброзичли­вий, уважний прийом обумовлює й перші враження дитини про дитсадок, і її настрій, і готовність попрощатися з матір’ю, за­лишитися в групі. Так само важливо, щоб педагог те­пло прощався з кожною дитиною.
Дорослий, який працює з новоприбулою дитиною  має пред­ставитись малюку. Форма звертання може бути будь якою, яку малюк  сам вважає прийнятною: скажімо, тьо­тя Оля, або просто Оля. Не варто наполягати, щоб діти раннього віку звертались до педагога  на ім’я я та по батькові. Така «доросла», безумовно ввіч­лива, форма досить склад­на для малюка щодо її ви­мови. Потрібно ввести ди­тину в групу, познайомити її з дітками (спочатку з кількома, а знайомство з усією групою дітей слід зробити поступовим), звернути її увагу, як цікаво й весело гра­ються малята; дати їй роздивитись іграшки; лагідно запевнити, що в дитсадку їй буде добре.
Перші контакти з дитиною — контакти допомоги й турботи. Во­на має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий допомагати й захищати в цьому новому місці.
Від початку перебування дитини в дошкільному закладі педагог має забезпечити, насамперед, психо­логічний і фізичний комфорт для дітей, пом’якшити труднощі переходу від домашнього (різного в усіх) до суспільного (однакового для всіх) способу життя.
У період адаптації дуже важливо проявити мак­симум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вере­дувань дитини й заслужити її довіру, це — основне завдання вихователя. Допомагають дітям справи­тись з напруженням, стресами улюблені іграшки чи речі, принесені з дому — лялечка, іграшковий песик тощо. Ці предмети в садочку дитина може носити з собою, класти у свою шафу, а ляльку навіть брати на час денного сну до ліжка.
Налагодженню теплих стосунків сприяють й ін­дивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли в дитсадок із сім’ї, не реагують на узагальнене «ді­ти». Але звертатись до них слід з одного боку індивіду­ально, за ім’ям, а з ін­шого — наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання.
Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тим речам, з якими вдома вони не стикалися або звикли робити інакше. Звичай­но, найважливішим залишається індивідуальний підхід — слід пам’ятати, хто що вміє, в кого які проблеми (Марія не любить каші,  Ірина засинає з своєю лялькою..)
Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тим речам, з якими вдома вони не стикалися або звикли робити інакше. Звичай­но, найважливішим залишається індивідуальний підхід — слід пам’ятати, хто що вміє, в кого які проблеми.
Виходячи з типових для адаптаційно­го періоду труднощів зі сном, апетитом, нестабільністю гігієнічних навичок тощо, вихователю й няні-санітарці слід максимально враховувати вікові й індивідуаль­ні особливості дітей. Якщо дитина погано їсть, недопустимо годувати її силоміць. Якщо не засинає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспо­коїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима. Дітей з нестійкими гігієнічними навичками необхідно частіше запрошу­вати в туалет. Вони повинні мати запас змінного одягу й білизни.

У період адаптації дуже важливо проявити мак­симум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вере­дувань дитини й заслужити її довіру, це — основне завдання вихователя.

No Comments

Enroll Your Words

To Top
Перейти к верхней панели